Карл фон Осецький

Carl_von_Ossietzky

Карл фон Осецький (нім. Carl von Ossietzky; 3 жовтня 1889, Гамбург — 4 травня 1938, Берлін) — радикальний німецький пацифіст, антифашист і лауреат Нобелівської премії миру 1935 року.

В 1912 році став одним із засновників гамбурзького відділення «Німецького товариства миру». Рік по тому ліберальний тижневик «Вільний народ» опублікував його статтю, що критикує мілітаристський вирок одного із судів. За цю статтю автор піддався нападкам прусського військового міністерства.

У 1926 році Зігфрід Якобсон — засновник і редактор «Ді Вельтбюне» («Die Weltb?hne» — «Світова сцена») запропонував Осецькому очолити журналістське розслідування таємниць мілітаризації німецького рейхсверу. Після раптової смерті Якобсона в грудні 1926 року, Осецький зайняв пост головного редактора.

У березні 1927 року «Вельтбюне» опублікувало статтю Бертольда Якоба, який звинувачував Веймарської уряд і військових у підтримці напіввійськових формувань. За звинуваченням у наклепі Осецький, як головний редактор, був засуджений до тюремного ув’язнення терміном на місяць.

В в березні 1929 року опублікував статтю німецького льотчика Вальтера Крайзера, в якій викривалися порушення Версальського договору у військовій авіації. За це він і автор були заарештовані за звинуваченням у порушенні військової таємниці. У 1931 році їх засудили до 18 місячного терміну у в’язниці Шпандау. На захист Осецького виступили Ернст Толлер, Ліон Фейхтвангер, Арнольд Цвейг, Альберт Ейнштейн.

У травні 1930 року Осецький прийшов в Тегельскую в’язницю, причому йому довелося пройти через натовп шанувальників, які намагалися відрадити його від цього рішення. Провівши у в’язниці сім місяців, Осецький був звільнений по амністії і вийшов на свободу.
1933 року після призначення Гітлера рейхсканцлером і підпалу Рейхстагу, незважаючи на гоніння на демократів, соціалістів і комуністів Осецький відмовився покинути країну.

На ранок після пожежі Рейхстагу він був заарештований секретною поліцією і поміщений спершу в Берлінську тюрму, потім послідовно — в концентраційний табір Зонненбург і Естервеген-Папенбург. Важкі фізичні роботи та умови утримання засуджених підірвали його здоров’я.

«Ліга боротьби за права людини» і міжнародна організація письменників Пен-клуб зібрали понад 43 тис. підписів під вимогою звільнити Осецького.

У 1934 році він вперше був висунутий кандидатом на Нобелівську премію миру різними організаціями при підтримці Альберта Енштейна, Томаса Манна, Бертрана Рассела і американської громадської діячки Джейн Аддамс та інших. Однак письмова заявка виявилася подана занадто пізно — кандидатура на 1935 була вже визначена. Тому лауреатом Осецький був обраний лише в 1936 році.

В момент присудження премії Осецький перебував у тюремній лікарні. Розгніваний нацистський уряд заявив, що жоден німецький вчений не прийме будь-яку Нобелівську премію, і всі німецькі вчені за вказівкою Гітлера були змушені відмовлятися від Нобелівських премій. Вони змогли отримати їх тільки в кінці війни.
Помер в берлінській лікарні від туберкульозу 4 травня 1938 року.

Карл фон Осецький отримав посвяту в масонській ложі Menschentum в Гамбурзі в 1919 році.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>